Виступ Голови СПУ народного депутата Миколи Рудьковського на Першому Форумі лівих та лівоцентристських сил України 2 серпня 2014 року.

Шановні учасники Форуму!

Ми, представники лівих та лівоцентристських політичних сил, громадських організацій та люди, які поділяють принципи соціальної справедливості, зібралися сьогодні в славетній гетьманській столиці - Батурині.

Саме в цьому історичному місці гартувався український дух боротьби за справедливість. Козаки стікалися сюди зі всієї України, щоб боронити свою землю. Саме козацькі об’єднання були прообразом сучасного громадянського суспільства.

Нам не потрібно у когось вчитися бути демократами. Адже демократія зароджувалась тут, і була формою організації нашого народу протягом кількох століть.

Нашим прапором ми обрали козацький малиновий стяг, під яким козаки йшли на захист українського народу. А ми консолідуємося, щоб захистити соціальні права громадян України. Іншим нашим символом є соняшник, який символізує добробут та багатство української землі.

Наша мета – побудова соціально справедливої, заможної, європейської держави, де кожна людина відчуватиме себе захищеною.

За 23 роки незалежності за індексом людського розвитку ООН наша країна перемістилася із 45-го аж на 83-тє місце.

Із кожної тисячі 40-річних чоловіків в Україні до 60 років не доживає 241 чоловік (ми втрачаємо кожного четвертого), у той же час у Швейцарії – лише 55.

Переконаний, що при середній тривалості життя у 68 років було неприпустимим піднімати пенсійний вік у нашій країні. Ми виступаємо за відміну пенсійної реформи! Ми – за якісну реформу пенсійного забезпечення, яка зробить старість захищеною. Щоб пенсіонер не стояв перед вибором: купити ліки і залишитись голодним чи купити продукти і помирати.

Однією з головних проблем сьогодні є вкрай низький рівень оплати праці. Пересічний українець заробляє утричі менше за поляка і вдвічі менше болгарина.

Через багаторічну впевненість влади в тому, що дешева і кваліфікована робоча сила є основною конкурентною перевагою України, утворився низка проблем. Роботодавці не зацікавлені у підвищенні продуктивності праці, а це стримує технічний прогрес та мотивацію працівників до вдосконалення своєї кваліфікації. Найбільш активні та кваліфіковані фахівці виїжджають з України, і підготовлена за кошти українського бюджету робоча сила працює на інші країни.

Низький внутрішній платоспроможний попит стримує розвиток національної економіки та створення нових робочих місць.

Надто висока частка сімейних бюджетів витрачається на харчування та товари першої необхідності, що не дає можливості домогосподарствам накопичувати заощадження, а країні - модернізувати свою економіку за рахунок внутрішніх інвестицій.

Ми розуміємо, що зростання зарплати, не підкріплене відповідним підвищення продуктивності праці, загрожує інфляцією. Але насправді за оплатою праці ми відстаємо від сусідніх країн значно більше, ніж за її продуктивністю. Це є наслідком того, що багаті власники відверто не доплачують своїм працівникам, економлячи ще й на соціальному пакеті.

Ми виступаємо за встановлення мінімальної погодинної заробітної плати на рівні 25 грн. за годину.

Практично всі розвинені держави прагнуть зниження надмірної нерівності, оскільки, по-перше, це суперечить ідеї людського розвитку, а по-друге, загрожує соціальною напругою, що рано чи пізно закінчується соціальним вибухом.

Не можуть люди, які отримують 1500 грн. і, наприклад, 10 млн. грн. на місяць, платити однаковий прибутковий податок! Ми виступаємо за введення в Україні шкали оподаткування доходів громадян.

В країні, що вважається уособленням ліберальних принципів, де втручання держави в економіку мінімальне – в США – система оподаткування сформована так, що 50% найбідніших мешканців сплачують лише 2,2% загальної суми податків з населення (в Україні – 36,3%). Натомість 10% найзаможніших сплачують 70% податків (в Україні – 20%), а 1% найбагатших – 36% загальної суми прибуткового податку з доходів населення (в Україні – 4,4%).

Отже, на відміну від США, в Україні найбільший податковий тягар припадає на найбідніші верстви населення. А багаті за міжнародними стандартами від нього максимально захищені.

Питання не в тому, аби забрати прибутки у тих, хто багато заробляє, а в соціальній справедливості, яка вимагає від суспільства за рахунок більш заможних громадян долучити до своєрідного фонду суспільного добробуту найбідніші верстви населення.

Якщо держава не в змозі подолати нерівність через оподаткування доходів, вона вдається до перерозподілу через соціальні трансферти – пільги, субсидії, адресну допомогу. Але і з цим в Україні великі негаразди.

Розділивши громадян України на 10 груп за рівнем доходів (до кожної групи відноситься 10% населення), ми бачимо, що 10% найбідніших громадян отримують лише 2,9% загальної кількості пільг. А 10% найбільш заможних одержують 23,2%.

Отже, чим заможнішою є людина в Україні, тим більше пільг вона отримує. Тобто державна політика перерозподілу доходів в Україні не тільки не зменшує соціальну нерівність, а навпаки – її поглиблює.

Саме це дає нам підстави стверджувати, що за сучасної системи доходів навіть стабільне економічне зростання не забезпечить необхідного зниження бідності та нерівності в українському суспільстві.

Освічені, розумні, з відчуттям власної гідності громадяни України (за рівнем освіти Україна посідає 27 місце у світі, істотно випереджаючи більшість навіть високорозвинених країн) прекрасно бачать і корупцію, і соціальну несправедливість, і спрямованість державної політики переважно на захист багатіїв.

Українці називають основними чинниками успіху наявність впливових родичів (51%) та здатність обходити закон (33%). Натомість вагомими важелями досягнення успіху в розвинутих країнах ці ж чинники назвали лише 13 і 5,4% українців. Отже, на думку українців, шляхи досягнення успіху в Україні та за кордоном – принципово різні.

В українських націоналістів є відоме гасло: «Україна понад усе!»

А нашим є гасло європейських лівих: «Людина понад усе, її життя та добробут».

Подальше збереження при владі представників великого бізнесу неминуче означає проведення «реформ» виключно в їхніх інтересах.

А ми вимагаємо реформ в інтересах народу:

- реформи місцевого самоврядування - не лише з правом місцевих рад формувати виконавчі комітети, але й з передачею у власність громад земель запасу та природних монополій – обленерго, облгазів, водоканалів і теплокомуненерго, провівши попередню їх націоналізацію;

- реформи системи освіти, яка забезпечить отримання безкоштовної освіти в усіх навчальних закладах державної та комунальної форми власності;

- медичної реформи – шляхом прийняття закону щодо обов’язкового державного медичного страхування;

- реформи судової та правоохоронної системи, що забезпечить законність та порядок в країні;

- адміністративної та податкової реформи, що забезпечить сприятливі умови для ведення бізнесу;

- реформи земельних відносин – що забезпечить наповнення бюджетів сільських громад за рахунок оплати фіксованого відсотка від вартості земельного паю орендарем, стане твердою запорукою відродження села;

- реформи фінансово-банківської системи, що забезпечить доступність кредитів за європейськими ставками.

Після розпаду парламентської коаліції та фактичного старту виборчої кампанії сьогодні на нашому Форумі у нас є можливість виробити політичну платформу для об’єднання у Блок лівих сил. Який виступить консолідуючою силою для об’єднання всіх тих, хто готовий боротися за соціальну справедливість в Україні. За відсторонення олігархів від влади, за посилення громадського контролю над владою, за побудову соціальної європейської держави, де людина почуває себе вільною та захищеною!