У новітній історії України було немало випадків рейдерського захоплення партій. Але те, що коїться нині довкола СПУ, є верхом цинізму і зухвалості: будучи виключеним із партії, програвши суд, який позбавив його повноважень діяти від імені СПУ, колишній т. зв. Лідер СПУ Петро Устенко намагається продати Соціалістичну партію України.

Спроби приватизувати СПУ, зробити її знаряддям особистої наживи, бізнесмен від політики пан Устенко розпочав одразу ж, як у квітні 2012 р. за наполегливої протекції О. Мороза його було обрано на посаду Голови СПУ.
Аналізуючи ті події, депутат Верховної Ради кількох скликань, голова фракції СПУ Іван Бокий (якого, між іншим, П. Устенко намагався виключити з СПУ) писав: «…коли Устенко дорвався до влади в партії, він почав формувати свою команду – таку ж безлику, як і сам. І став активно виживати тих, хто прямо вказував на його лідерську імпотентність…».
Природно, що з таким керівником СПУ нищівно програла парламентські вибори 2012 р., проте завдяки негідним маневрам Устенкові вдалося утриматися біля партійного керма і навіть значно підсилити свої повноваження, організувавши на ХІХ з'їзді (жовтень 2013 р.) внесення змін до Статуту партії. Відтоді СПУ нагадувала закрите акціонерне товариство з авторитарним начальником Устенком і продовжувала втрачати свої позиції. Яскравим підтвердженням цього стала майже повна відсутність організованої участі СПУ в бурхливих політичних подіях того періоду.
За цих обставин обкоми СПУ зажадали скликання з'їзду для звіту керівництва партії. Добре розуміючи, які організаційні рішення прийме з'їзд, Устенко виступив проти його проведення. Утім, незважаючи на жорстоку протидію з використанням Устенком та його спільниками найогидніших прийомів, 21 червня 2014 р. ХХ з'їзд СПУ відбувся. Делегати висловили П.Устенку недовіру й звільнили його з посади Лідера СПУ, а прийняттям нового Статуту з'їзд взагалі скасував цю абсурдну посаду, зміцнивши норми партійної демократії на основі демократичного централізму, щоб унеможливити в подальшому узурпацію влади партійною верхівкою.
У відповідь П.Устенко здійснив рейдерське захоплення центрального офісу СПУ в м. Києві, викрав реєстраційні документи і печатку партії. Реагуючи на протиправні дії відставного «лідера», 12 липня 2014 р. Політрада СПУ одноголосно виключила П.Устенка разом із його «командою» з партії.
Водночас, попри відсутність заперечень щодо факту проведення ХХ з'їзду СПУ і правомочності прийнятих рішень, Міністерство юстиції відмовилося реєструвати обране з'їздом нове керівництво й Статут, що унеможливило участь СПУ в парламентських виборах 2014 р. (Хоч, правда, це не завадило Устенку передати квоту СПУ щодо представництва у виборчих комісіях для використання Радикальною партією Ляшка. Важко повірити, що зробив він це безоплатно, з альтруїстичних міркувань).
Аби захистити інтереси партії, керівництво СПУ звернулося до суду. 22 січня 2015 р. Окружний адміністративний суд м. Києва своєю постановою зобов'язав Державну реєстраційну службу зареєструвати зміни у складі керівних органів і Статуті відповідно до рішень ХХ з'їзду СПУ. Однак Устенко, не маючи прав і повноважень діяти від імені СПУ у зв’язку зі звільненням з посади Лідера СПУ, більше того, будучи вже виключеним із партії, діючи у своїх інтересах, незаконно відкликав позов і тим самим домігся закриття провадження у справі за позовом СПУ до Міністерства юстиції.
Далі події розвивалися так. 1 серпня 2015 р. відбувся черговий етап ХХ з'їзду СПУ, на якому було затверджено новий склад Політради, Політвиконком, а Головою партії обрано Миколу Садового. Проте Мін'юст не зареєстрував і ці рішення, унаслідок чого СПУ не змогла взяти участь тепер уже в місцевих виборах 2015 р.
Більше того, у квітні 2016 р. Міністерство юстиції звернулося до суду з позовною заявою про зняття СПУ з реєстрації з причини, що партія нібито не виконала Закон «Про засудження комуністичного і націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні і заборону пропаганди їх символіки» щодо зміни своєї символіки. При тому, що ще 1 серпня 2015 р. Політрада затвердила нову символіку СПУ – малиновий прапор з написом «Соціалістична партія» і зображенням троянди (власне, ця символіка використовується СПУ вже понад 10 років – від виборів 2006 р.). Однак ця символіка СПУ не була зареєстрована.
У той же час П.Устенко, сфальшувавши рішення Політради, надіслав до Мін’юсту подання щодо реєстрації власного варіанту символіки СПУ, котру ніхто із соціалістів не те, що не обговорював, а навіть не бачив до моменту її реєстрації Мін’юстом. Що й казати – безпринципності політичного заробітчанина немає меж! 
Натомість 6 жовтня 2016 р. Міністерство юстиції відкликало свій позов до СПУ щодо нібито нею невиконання «закону про декомунізацію». А 29 листопада 2016 р., розглянувши касаційну скаргу Полтавської обласної організації СПУ, колегія Вищого адміністративного суду України скасувала ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.02.2016р. про закриття провадження у справі за позовом СПУ до Мін’юсту України як таку, що порушує права членів СПУ, направивши її на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Тобто, на сьогодні є чинною постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.01.2015 р., що засвідчує легітимність ХХ з’їзду СПУ і його рішень. Це значить, що Устенко, до того ж, будучи виключеним з партії, не має жодного права діяти від імені СПУ. Відповідно до роз’яснень Мін’юсту, нереєстрація новообраного керівництва партії аж ніяк не означає чинність попереднього, інакше це може трактуватися як спроба Мін’юсту диктувати партії, хто є керівником, і в такий спосіб втручатися в її внутрішню діяльність, що Законом «Про політичні партії в Україні» заборонено.
Засідання апеляційного суду призначено на 11 січня 2017 р., і Устенко вдається до нових, ще більш цинічних оборудок, поспішаючи продати СПУ ще до ухвали суду.
Зокрема, з метою позбавлення обласних організацій СПУ можливості захищати свої права в суді, Устенко намагається незаконно відсторонити неугодних секретарів партійних комітетів від виконання їхніх обов’язків.
Крім того, сфальшувавши рішення нечинного Політвиконкому, Устенко «розпорядився» до 25 грудня 2016 р. провести «з’ясування дійсної кількості членів СПУ». При цьому, не маючи аніякої підтримки всередині СПУ, головою комісії в кожній обласній організації призначив себе, а ще двох членів комісії підібрав із числа осіб, які не мають відношення до СПУ. Мета очевидна: позбутися усіх, хто може завадити Устенку розпорядитися партією як своєю приватною власністю. Потім на місце нинішніх реальних лідерів партійних організацій буде поставлено необхідних персон, після цього проведено «з’їзд», на якому «оберуть» визначеного покупцем керівника, і - справу зроблено, партія продана.
Ось така «партійна демократія» і суть успішної політичної діяльності в розумінні й виконанні політичного авантюриста, бізнесмена від політики П.Устенка.
За роки сучасної Української держави було немало випадків рейдерського захоплення партій. Але вони відбувалися непомітно для суспільства, тому що всі ті партії не були повноцінними – масовими організаціями політичних однодумців, здатними стати на свій захист.
Інша справа – Соціалістична партія України – перша в новітній історії України лівоцентристська політична сила, котра визначила своєю програмною метою розбудову України як соціальної, демократичної, правової держави, утвердження в країні системи відносин демократичного соціалізму, демократизації усіх сфер життя, справедливості, свободи й солідарності.
Формуючись із низів, на засадах єдності політичних переконань, за принципом демократичного централізму, коли кожний її член усвідомлював свою відповідальну роль за загальнопартійну справу, знав, що його думка буде почута і врахована, СПУ стала дійсно масовою партією України з найбільш розгалуженою структурою.
Сьогодні активісти СПУ в нелегкому протистоянні з колишнім керівником наполегливо захищають свою партію, тим самим відстоюючи конституційні права десятків тисяч членів СПУ, мільйонів громадян, їхніх прав і свобод на задоволення політичних інтересів, права вільно обирати й бути обраними до органів державної влади та місцевого самоврядування.
Делегати ХХІ з’їзду СПУ, який відбувся 17 грудня 2016 р., рішуче засудили протизаконні дії громадянина П.Устенка і звернулися до Генерального прокурора, Міністра юстиції та Голови Служби безпеки України з вимогою припинити його злочинні посягання на Соціалістичну партію України.
Обов’язок усіх справді демократичних сил, громадянського суспільства, що народжується, – виявити солідарність із нами, нашою боротьбою за збереження Соціалістичної партії України.
Не забуваймо, що реальна багатопартійна система є фундаментом демократії, запорукою стабільного розвитку, прогресу і процвітання України та її народу.
Політичним авантюристам – не місце в українському суспільному житті!
 

Прес-служба Соціалістичної партії України