Як відомо, 12 серпня Верховна Рада не змогла внести до порядку денного сесії жодного із підготовлених проектів закону про вибори. Разом з тим за підсумками наради у Голови ВР до розгляду заплановано два проекти. Один передбачає вибори на 100% за закритими списками, другий — за змішаною системою 50% на 50%. При цьому блокам також можуть надати право участі у виборах. Нині тривають дискусії щодо прохідного бар’єру: для партій пропонується від 3 до 5%, для блоків — 7%. Чому саме такий відсоток — не зрозуміло. Натомість встановлення будь-яких обмежень величин певних критеріїв і параметрів, що стосуються якихось об’єктів, процесів чи явищ, завжди потребує конкретного обґрунтування. У законодавстві України ми не знайшли пояснень, на підставі яких об’єктивних критеріїв було встановлене 5-відсоткове обмеження на проходження партій до Верховної Ради, яка логічна законодавча мета його запровадження і яку роль воно має відігравати при захисті прав і свобод людей. Очевидно, що такий бар’єр без належного обґрунтування встановили з метою придушення і ліквідації малих партій. Однак малі партії — це об’єктивна реальність, яка існує в Україні, на них треба зважати і витісняти з політичного життя не насильницькими, а цивілізованими методами. Безперечно, що серед малих партій є й «технічні», створені для фальсифікації волевиявлення виборців, але будь-яке насильницьке вилучення малих партій із виборчого процесу є несправедливим стосовно тих виборців, що належать або підтримують ці партії. Воно порушує об’єктивну рівність всіх виборців і всіх партій. Фактично великі партії ставлять у привілейоване положення. Ще більш несправедливою і неконституційною є передача більшим партіям експропрійованих у малих партій голосів виборців, що, по суті, є знущанням над їхнім волевиявленням. В Україні 5-відсоткове обмеження на проходження у Верховну Раду запозичене з досвіду парламентаризму європейських країн із давніми партійними традиціями, де кількість партій невелика (2-6). Зокрема, в Англії їх 2, у Німеччині — 3, Франції — 4, Італії — 4, Іспанії — 4, Австрії — 4, у Швеції — 4, Данії — 4, Швейцарії — 6… Але ж в Україні ми маємо зовсім іншу ситуацію — сотні зареєстрованих партій, із яких два-три десятки беруть участь у виборах.
Виходячи із правил і законів логіки і теорії обробки інформації, величина виборчого бар’єру має залежати від кількості партій, що беруть участь у виборах. Величина виборчого бар’єру повинна бути такою, щоб забезпечити врахування волевиявлення щонайменше конституційної більшості виборців — 67%. Інакше кажучи, щоб при будь-яких аномальних розподілах між партіями голосів виборців не могли бути не враховані більш ніж 33% волевиявлень виборців (хоч зауважимо, що нехтування волевиявленням третини виборців — теж суттєво несправедливе ставлення до вільного та рівноправного волевиявлення виборців). За цих умов величина виборчого бар’єру має визначатися шляхом ділення 33% на кількість партій, що беруть участь у виборах. Тобто: при участі у виборах 3-х партій — (33% : 3) = 11,0 %; 4-х партій — 8,2%; 5-х — 6,6 %; 6-х — 5,3 %; 7-х — 4,7%; 8-х — 4,1%; 9-х — 3,7%; 10-х — 3,3%; 15-х партій — 2,2%; 20-х — 1,6%; 25-х партій — 1,3% і т.д. Наразі величини виборчих бар’єрів у провідних європейських і американських країнах не суперечать такому логічному правилу і розрахунку. Це зайве підтверджує, що пряме запозичення їхнього досвіду для України не є обґрунтованим. Ще раз наголошуємо, що значна кількість малих партій в Україні є об’єктивною реальністю. Так, у попередніх виборах до Верховної Ради брали участь 22 партії. При 5-відсотковому виборчому бар’єрі голоси понад півтора десятка малих партій були вкрадені — забрані кількома великими партіями, які таким чином змогли узурпувати всі гілки влади. Негативні наслідки цієї узурпації ми досі не можемо подолати. При 5-відсотковому обмеженні на проходження до Верховної Ради за партійними списками, за участі у виборах 22 партій, могли виникнути й такі абсурдні ситуації: - Усі партії виборцям сподобались однаково і голоси виборців розподілились порівну. Тоді кожна партія може набрати по 4,55% голосів, а вибори стануть такими, що не відбулися. - Три більші партії одержали, наприклад, 5, 10, 15% голосів виборців, а решту 70% голосів одержали 19 малих партій, жодна з яких не подолала 5-відсотковий бар’єр. Тоді всі 70% голосів виборців будуть віддані тим партіям, що стали переможцями. Тобто 100% голосів заберуть три партії, що мали підтримку всього 30% виборців. Про яку рівноправність і об’єктивність тут можна говорити? Ще один із вірогідних прикладів абсурдної ситуації. Якщо 5-відсотковий бар’єр подолає всього одна партія, одержавши, скажімо, 10% голосів, а решта 90% розподіляться між малими партіями і всі вони одержать менше ніж по 5%, то партія зі своїми 10% голосів отримає 100% депутатських мандатів. Подібним чином одна партія на суперпопулістських гаслах може узурпувати увесь вищий законодавчий орган. І перелік абсурдних ситуацій можна продовжити. Величина виборчого бар’єру повинна встановлюватися Центральною виборчою комісією в залежності від кількості партій, що взяли участь у виборах, з урахуванням того, що в найгіршому випадку можна знехтувати волевиявленням не більше 33% виборців. При надмірно високому об’єктивному рівні багатопартійності в Україні найбільш демократичним було б, щоби прохідним бар’єром у Верховну Раду була та кількість виборців, підтримка яких потрібна для обрання одного депутата. Цю кількість має встановлювати ЦВК за підсумками виборів. Демократичним критерієм боротьби з дрібнопартійністю може бути термін існування партії в Україні, щоб отримати допуск участі у виборах — щонайменше 5 років. При цьому треба враховувати конституційність їхньої діяльності впродовж усього періоду існування. Крім того, в законі про політичні партії необхідно записати вимогу про зняття партії з реєстрації, у випадку, якщо вона протягом, скажімо, двох-трьох кампаній не бере участі у виборах будь-якого рівня.
Аргументи від СПУ представили: Степан БУЛЬБА, Адам ГОЖИЙ, Василь ЛЕМИК
Вітаю Вас
Гість | 
Як відомо, 12 серпня Верховна Рада не змогла внести до порядку денного сесії жодного із підготовлених проектів закону про вибори. Разом з тим за підсумками наради у Голови ВР до розгляду заплановано два проекти. Один передбачає вибори на 100% за закритими списками, другий — за змішаною системою 50% на 50%. При цьому блокам також можуть надати право участі у виборах. Нині тривають дискусії щодо прохідного бар’єру: для партій пропонується від 3 до 5%, для блоків — 7%. Чому саме такий відсоток — не зрозуміло.
