Минуло декілька днів після закінчення першого етапу ХХ позачергового з’їзду Соціалістичної партії України. Це був час для конкретних політичних роздумів, для осмислення тих подій і рішень, які відбулися на цьому етапі з’їзду.

Осмислюючи те, що відбулося — неявка на з’їзд окремих керівників СПУ; гурт проплачених ряджених «ганьбистів» на вході будинку, де повинен відбутися ХХ з’їзд СПУ; демарш з виходом трьох обласних делегацій зі з’їзду; письмове звернення О.Мороза до делегатів з’їзду — все це говорить про кризовий стан у діяльності нашої партії. Аналізуючи політичну й організаційно-ідеологічну роботу керівництва СПУ за останні кілька років, висновок один – інакше й бути не могло!

На думку приходять вислови класиків: «Низи не хочуть жити по-старому, а верхи не можуть керувати по-новому!»; «Ідеї, які приходять в нашу свідомість, стають нашими переконаннями, до яких розум приковує СОВІСТЬ, це ті кайдани, з яких не можна вирватися, не розірвавши свого серця!»

Від себе додам — наші ВЕРХИ так загралися у свою значимість, що зовсім забули, що основою СПУ є первинні партійні осередки. Унаслідок цього рішення, які приймалися партійними верхами, часто мали непродуманий волюнтаристський характер.

Партія – це не колгосп і не комуна сталінської доби, де повинна була існувати одна єдина думка на весь колектив, а інакомислячих відправляли на «стройки соціалізму». Партія – це добровільне об’єднання на основі політичної ідеї товаришів, громадян України. А в нас «свої свого за думку розпинають» і вражаюча нетерпимість до переконань інших партійців. Немов СПУ нав’язана гра: «хто з нас найсоціалістичніший?»

Конкретно про ХХ позачерговий з’їзд СПУ. Як можна реагувати мені як делегату від Дніпропетровської обласної організації СПУ на лист-звернення О.Мороза до делегатів з пропозицією віддати свій голос за обрання Головою СПУ В.Цушка? А суть останнього абзацу цього листа — це що, шантаж? Але ж Цушко вже був Головою СПУ, і я пам’ятаю добре, чому і як він пішов з цієї посади. І знов ті самі граблі нам пропонував Мороз, без конкретної мотивації й ідеологічної відповідності Цушка цій партійній посаді. Але ж я знаю й інше — В.Цушко працював у виборчому штабі Януковича під час президентської кампанії 2010 року. Робота у владних структурах ще не означає, що ця людина може очолити й ідейно керувати СПУ. Знаючи О.Мороза як досвідченого політика, мене дивує його бажання нав’язати СПУ Головою партії Цушка.

У свій час О.Мороз запропонував нам на Голову СПУ П.Устенка, делегати з’їзду підтримали цю кандидатуру і що з того? Устенко як Лідер СПУ проігнорував ХХ з’їзд партії, навіть не з’явився в залі. Як тут не нагадати про совість?! Про ідейність. Про відповідальність таких «лідерів»!

І це при тому, що СПУ губить свою популярність серед народу, серед своїх прихильників та виборців. Питань багато, але я виділю одне як ключове – чому за останні роки не відбувалося обговорення кандидатур у керівні органи СПУ в первинних осередках, у райкомах? Це я про низи й верхи. І оця заява про вихід із СПУ О.Мороза, який віддав партії третину свого життя, як досвідчений шахіст програв свою партію. На мою думку, він не знає що робити з СПУ в нинішніх умовах: після мене – хоч потоп…

Я на початку своїх роздумів про ідеї, переконання, розум, совість і про розірване серце. Тяжко від цього всього. Критерієм істини є практика. А ті, кого пропонував Мороз і яким СПУ довіряла очолювати партію, зі своїм завданням не впоралися, і тому – «маємо те, що маємо». Висновок напрошується сам собою: досить маніпулювати заради дрібних суб’єктивних амбіцій. Настав час робити осмислені висновки.

Три обласні делегації покинули з’їзд демонстративно. Такий собі демарш незгодних з рішенням більшості. І що далі? А як бути зі Статутом СПУ? Незгодні, маєте свою точку зору – говоріть. Мікрофон доступний. З’їзд вас почує. Є аргументи? З’їзд вислухає, але рішення приймає БІЛЬШІСТЬ. І всі про це знають! Тоді для чого ці вибрики? Шановні товариші, куди йдете?

Так, часи для СПУ нині  важкі, авторитет партії кволий, а тут і ви зі своїми перебіжками «допомагаєте» його відновленню. Чому ви мовчали, коли партії була нав’язана так звана квота на кількість делегатів на з’їзд, незалежно від результату на виборах? Такого в Статуті СПУ немає! І для чого це все робилося? Тільки для того, щоб не був обраний той, кого не хотів О.Мороз. Підім’явши під себе Статут один раз, чому його не підім’яти і наступного разу. І це було. В тому числі й відміна одного зі з’їздів СПУ (липень 2013 р.) по телефону з незрозумілою мотивацією.

ХХ з’їздом прийнято звернення до всіх членів СПУ про консолідацію українського народу на тлі зовнішньої загрози та сепаратизму. А ми що маємо? Ми маємо партійно-політичний сепаратизм, по своїй суті надуманий і аморальний. Скажу більше, я випадково стала свідком того, як один з делегатів «партійних сепаратистів» говорив іншому: «Ми їх дожмемо…» Кого їх? І що це за зговір і проти кого? Хочете справедливості – живіть по Статуту і по совісті, і не створюйте «п’яту колону» всередині СПУ. Соціалісти на це права не мають! Я більше всього хочу, щоб мірилом нашої партійності були розум, честь і совість.

Хто запросив і оплатив дії «ряджених ганьбистів», які заважали проведенню з’їзду? Звідки вони взялися і чому конкретно — перед початком роботи ХХ з’їзду СПУ? Це не було випадковим: досить запитати себе, кому це вигідно, — і все таємне стає явним. ХХ з’їзд СПУ проігнорували і, плюнувши на партійну дисципліну, на повагу до делегатів зі всієї України, не з’явилися на з’їзд знакові фігури – Мороз, Цушко, Устенко. Чого злякалися? І ці люди хотіли знову керувати нашою партією, щоб до кінця перетворити СПУ з бойової політичної сили на кишенькову «одобрямську» організацію політичних невдах. Я завжди з повагою ставилася до О.Мороза, але його останні дії розцінюю як політичне боягузтво, яке не зовсім відповідає Морозу-публіцисту та його виступам у ЗМІ.

Шановні товариші, для того, щоб вийти нам усім з цього політичного вакууму, в якому зараз перебуває наша партія, щоб відновитися на політичному полі, потрібно зробити глибокий аналіз причин наших політичних промахів. Я їх бачу в не координованості дій верхів партії та низів. Я постійно роблю акцент на відсутності зворотного зв’язку між керівництвом СПУ і членами партії.

Більшість рішень приймалися без колективного обговорення. Наприклад, останні вибори до Верховної Ради. Хто був у першій п’ятірці від СПУ? Як можна було організувати агітацію, коли виборець цих кандидатів не знає? І не тільки виборець їх не знав — на той час і в райкомах не було агітматеріалів. На моє запитання, хто створював цей список у першу п’ятірку, відповідь була досить оригінальна: «Це негласне право Голови СПУ, який балотується…» Ось такі негласні права і правила відкидають нашу партію з політичної арени.

А необдумане рішення підтримати Ольгу Богомолець? Порошенко виграв вибори в першому турі, народ України своє слово сказав. А що ж наше керівництво? Чи було обговорено кандидатури в партії, чи було підбито підсумок цього обговорення, чи було проведено аналіз настроїв соціалістів на підтримку того чи іншого кандидата в Президенти? Ні!!! Проте вже після обрання Президента читаю в «Товариші», №22, О.Мороз: «Порошенко переміг, тому що не було достойних кандидатів»??? Це замість поздоровлення? Але ж і Богомолець, і Цушко теж були кандидатами. Виходить, недостойними. Отакої, шановні, приїхали.

На пам’ять приходять події Помаранчевої революції. Підйом авторитету СПУ, О.Мороз в очільниках цього громадянського і політичного процесу. Народ повстав. Україна без Кучми! Збудуємо Європу в Україні! І т.д., і т.п. А зараз що? Сонне царство.

Революція гідності! Майдан. Кривавий розгін мирних студентів. Жахливий по своїй суті розстріл Небесної Сотні. Де Соціалістична партія України? Чому керівництво СПУ не робило заяв про неприпустимість диктатури, про злочинну діяльність влади Януковича та його сім’ї? Чому своєчасно не робилися політичні висновки відносно цих подій? Чому на мої дзвінки в оргвідділ СПУ керівництво СПУ нічого не зробило для того, щоб консолідувати СПУ з народом (багато про це говоримо), а на ділі зайняло позицію «моя хата скраю». Так чого ми чекаємо від суспільства, якщо в тяжку криваву годину наше керівництво відсиджувалося в очікуванні, що буде далі?

Висновок. Потрібно терміново міняти стратегію і тактику політичної діяльності СПУ в сучасних умовах. Швидко реагувати на події в суспільстві. Чітко визначитися з ідеологією партії і не міняти її в угоду політикам. Не насилувати Статут партії.

Партія – це ми! І тому кожен партієць повинен мати змогу брати участь у виробленні й прийнятті партією рішень. Тільки тоді, коли ми навчимося говорити товариш товаришу правду і чути її, — тоді ми станемо впливовою політичною силою. 

Любов ЛАШКУЛ, делегат ХХ з’їзду СПУ, перший секретар Апостолівського райкому СПУ, Дніпропетровська область. 26 червня 2014 року.

За матеріалами газети "Товариш".