 Пропонуємо Вашій увазі інтер'ю Голови Соціалістичної партії України Петра Устенка, яке він дав газеті "Товариш".
- Петро Іванович, в деяких країнах Європи пройшли, а в інших - настають вибори до парламенту. Але вже видно явна тенденція - найбільше число голосів отримують соціал -демократи. У чому секрет успіху лівих партій?
- Підсумки парламентських виборів у Німеччині та Австрії показали реальну картину: народу насамперед потрібна стабільність і мудра соціальна політика. Перемогу лівих сил пророкують і в інших країнах Євросоюзу, де населення втомилося відчувати на собі чергові реформи з урізання пенсій, зарплат, зменшення фінансування соціальної сфери, величезний приплив мігрантів і зростаюче безробіття. На виборах у Швеції в Вересень 2014 р. теж очікується перемога соціал -демократів, які свого часу здійснили перетворення, що дозволили країні вирватися на перші місця в світі за якістю життя. На жаль, в ході неоліберальних реформ в 1980-2000 роках у Швеції та Данії система соціального забезпечення, яку створили соціал -демократичні партії за роки свого правління, виявилася фактично зруйнованою. Але більшість європейців пам'ятає, як їм жилося раніше, і більше не хочуть терпіти підйом ультраправої ідеології, зростання соціального розшарування і погіршення якості життя. Виборці в Європі роблять свій усвідомлений, підкреслюю, усвідомлений вибір на користь соціал -демократичних сил, програми яких якраз і спрямовані на вирішення соціальних питань, що хвилюють всіх і кожного.
- І серед цих соціальних питань, кажуть експерти, медичне обслуговування - чи головний. А в Україні якраз проходить черговий експеримент - чи то над нервами людей, чи то над їхнім здоров'ям. Я маю на увазі медичну реформу, яка почалася з пілотного експерименту в Донецькій , Вінницькій і Дніпропетровській областях.
- Я вважаю , що будь-яка реформа, насамперед, повинна нести людям поліпшення якості життя, але в Україні, чому те, відбувається все з точністю навпаки. Так, реформа АПК ледь не знищила сільське господарство, прирекла на вимирання раніше процвітали села та райцентри, а селян зробила жебраками.
І, судячи з того, яку інформацію ми отримуємо з обласних комітетів СПУ, медична реформа також звелася лише до скорочення кількості лікарів і медустанов.
Так, студентами- політологами МНУ імені В.О. Сухомлинського з ініціативи Миколаївського обкому СПУ було проведено соціологічне опитування жителів м. Миколаєва «Медична реформа: переваги та недоліки». З'ясувалося, що більшість людей досі не можуть зрозуміти, куди тепер їм звертатися за меддопомогою і до якого лікаря! Більше того: люди пропонують повернути все так, як і було, а потім вже експериментувати. І для початку просять організувати курси для навчання дійсно кваліфікованих фахівців , яких потім вже можна було б ставити на місце сімейних лікарів.
- Але чи почує уряд голос народу і чи є альтернатива?
- Треба, щоб почуло, і СПУ зробить все можливе, щоб донести нашу позицію до влади. Тим більше, що альтернативних рішень, причому вивірених часом і практикою, багато.
Зокрема, можна орієнтуватися на досвід медичних реформ, які провели в західних країнах соціалістичні уряду. Вони зарекомендували себе протягом десятиліть і поки є найбільш дієвою альтернативою системі приватної медицини, що ставить на межу виживання багато сімей . Адже однією з ключових заслуг соціалістичних і соціал -демократичних урядів, які прийшли до влади в ряді країн Європи після Другої світової війни, було створення доступної для всіх верств населення системи охорони здоров'я. При цьому медичне обслуговування не стало повністю безкоштовним, але були розроблені механізми медичного страхування, які зробили його доступним майже для всіх громадян низки країн.
Швеція стала піонером серед європейських країн щодо впровадження цієї системи, коли в 1946 р. соціал - демократичний уряд прийняв закон про загальне медичне страхування. Медична допомога повністю безкоштовна для шведів, які не досягли 19 років, та вагітних. Систему охорони здоров'я підтримують за рахунок спеціального податку - 12% на дохід. Для бідних регіонів країни передбачено додаткове фінансування системи охорони здоров'я.
Наступною за медичну реформу в Європі стала Великобританія. У 1948 р. міністр охорони здоров'я Великобританії Еньюрін Бивен оголосив про створення Національної служби охорони здоров'я , і всі медичні установи були націоналізовані. Зараз 95 % медустанов належать державі. Бивен був довгий час одним з лідерів профспілки гірників і розумів, наскільки доступ до медичних послуг впливає на рівність можливостей серед британців. Тому державне медобслуговування у Британії забезпечується « з пелюшок до могили».
- За рахунок чого йде фінансування?
- Система фінансується за рахунок податків, які збираються за шкалою в залежності від рівня доходів. Медична допомога розподілена на дві категорії: первинну (загальна медична допомога, стоматологія, офтальмологія, контроль за епідеміологічною ситуацією) і вторинну (спеціалізована, психіатрія).
Існує окрема служба, яка розглядає скарги пацієнтів, а також Національне агентство з безпеки пацієнтів. Значна увага приділяється і оплаті медичних кадрів: середньостатистична зарплата лікаря загальної категорії становить 100 тисяч ф.ст. (близько 1 млн. грн. на рік). Мені навіть страшно порахувати процентне співвідношення жебрацької зарплати українського лікаря і британського. Це справжня ганьба для нашої країни!
Ще краще себе почувають жителі Франції, система охорони здоров'я якої визнана Всесвітньою організацією охорони здоров'я кращою в світі. До речі, система медичного страхування і тут склалася в основному завдяки діяльності соціалістичних адміністрацій Франсуа Міттерана і Ліонеля Жоспена. У 1985 р. соціалісти провели реформу, що передбачає, що майже вся діяльність лікарень покривається за рахунок медстраховки. В кінці 1990 - х соціалістичний уряд Ліонеля Жоспена ввело систему безперервного підвищення кваліфікації медпрацівників, штрафи за недотримання норм кваліфікації, а в 2000 р. - додаткове державне страхування для 7 % найбідніших жителів країни, загальне державне медичне страхування. Медична страховка покриває не тільки медобслуговування, а й медпрепарати , виписані лікарем - 60-100 % вартості медпрепаратів і 70 % вартості відвідування лікарів.
Кошти на підтримку системи охорони здоров'я акумулюються через спеціальний медичний податок на зарплату : 12,8 % податку сплачує роботодавець, ще 0,75% вносить працівник , крім цього на медобслуговування йде ще 5,5 % соціального податку. Таким чином, 18,8 % податків французи віддають на утримання системи охорони здоров'я (2500 євро на рік у середньому). Також на ці цілі спрямовані збори від податків на алкогольні, тютюнові та фармацевтичні компанії. В цілому Франція витрачає на сектор охорони здоров'я 11,5 % ВВП ( 2012, в 1965 р. - 5 %), з них 3,4% - на фінансування наукових досліджень, 0,6 % - на медосвіти, 1,9 % - на профілактику захворювань.
Так що, підбиваючи підсумок вищесказаного, варіантів для виведення української медицини з глухого кута - безліч. Головне, щоб це робилося на благо людини, а не для того, щоб на черговій перепису населення ми з жахом недорахувалися мільйонів наших громадян. Україна гідна стати в один ряд з провідними країнами Європи, а не увійти в історію як держава вічних експериментів над своїми громадянами.
Світлана Шевельова, газета "Товариш".наручные часы
|
Вітаю Вас
Гість | 
